Чи зроблять відсоткові виплати стейблкоїни більш привабливими?

У всьому світі стейблкойни опиняються під стабільним і конвергентним регуляторним режимом. Вони повинні бути підтримані реальними, високоякісними активами, проходити регулярні аудити, а емітентам заборонено виплачувати відсотки за балансом стейблкойнів. Заборона на виплату відсотків передбачена в Законі GENIUS у США, регуляції Markets in Crypto-Assets (MiCA) в Європейському Союзі, а також у подібному законодавстві Гонконгу та Сінгапуру.

Забезпечити дотримання заборони на виплату відсотків може виявитися складним завданням. Одним із часто обговорюваних мотивів цієї заборони є ідея, що це допоможе зберегти ліквідність у традиційній банківській системі, де регулятори та наглядачі мають кращий контроль над управлінням ризиками. Однак, незалежно від того, наскільки вагомим є цей аргумент, він навряд чи буде ефективним, а ще гірше — спроби його обійти можуть призвести до небажаних наслідків.

Хоча вони не називають це «відсотками», деякі криптобіржі вже пропонують «нагороди», які, здається, наближаються до відсоткових ставок за утримання активів у стейблкоїнах. Крім того, якщо нагороди не пропонуються, також досить просто швидко переміщувати активи всередину та назовні з дохідних пропозицій, таких як AAVE. Деякі платіжні сервіси, як-от дебетова картка Mastercard від Metamask, навіть роблять це миттєво та автоматично під час здійснення покупки, тож ви можете просто залишати свої активи у дохідній пропозиції постійно.

В Європі правила, закріплені в MiCA, надають регуляторам ширші можливості забороняти обходові дії навколо заборони на виплату відсотків, таких як винагороди та автоматизоване управління портфелем. Це заборонить провайдерам стейблкоїнів об’єднувати такі рішення або пропонувати винагороди. Водночас стейблкоїни в більшості великих ринків вважаються «активами на пред'явника» (наприклад, дуже схожими на готівку), що означає, серед іншого, що користувачі можуть вільно їх пересувати і використовувати на свій розсуд. На відміну від банківських депозитів, які, принаймні частково, залишаються під контролем банку, у якому вони відкриті.

У практичному плані це означає, що регулятори можуть забороняти емітентам стейблкоїнів виплачувати відсотки, але вони не можуть заборонити власникам монет використовувати ці активи в протоколах DeFi, які виплачують відсотки.

Наразі, із процентними ставками у США та Європі навіть для базових рахунків на рівні близько 3-4%, навіть сплата невеликої транзакційної комісії для вкладення ваших активів у прибутковий DeFi-протокол є вигідною. Отримання 4% річної винагороди (APR) на $1,000 протягом 28 днів становить $3.07, що значно перевищує ймовірні витрати на конвертацію в стейблкоїни та назад, принаймні у найефективніших блокчейн-мережах. Очевидно, що у разі повернення до епохи з нульовими процентними ставками цінність такої пропозиції поступово зникає.

Якщо люди в кінцевому підсумку почнуть перемикатися між стейблкоїнами та активами з відсотковим доходом, одна із потенційних проблем, яка може виникнути в майбутньому, – це великі, раптові переміщення коштів між стейблкоїнами та рахунками з прибутковістю. Можна уявити собі масштабні ліквідації, коли люди оплачують свої рахунки щомісяця, за якими слідують масштабні покупки, коли люди отримують дохід.

На даний момент ризик цього невеликий, оскільки вартість активів та обсяг транзакцій в ланцюгу ще залишаються малими порівняно з традиційним банківським сектором. Проте через кілька років ситуація може змінитися. У міру подальшого розвитку блокчейн-екосистеми здатність виконувати мільйони (або навіть мільярди) таких автоматизованих транзакцій стає дедалі реалістичнішою з кожним днем. Екосистема Ethereum вже обробляє близько 400 000 складних DeFi-транзакцій на день, і завдяки всім мережам Layer 2, що працюють поверх основної мережі, залишається величезний резерв потужностей, доступних для зростання.

Якщо якимось чином заборона на виплати відсотків за стейблкойнами буде ефективно впроваджена, одним із можливих вигодонабувачів в ончейні можуть стати токенізовані депозити. Депозитні токени були в тіні уваги, зосередженої на стейблкойнах, але це цікава ідея, яку підтримує JPMorgan Chase (JPMC). Якщо стейблкойни є активом-набутком, то депозитний токен є претензією на банківський депозит. Оскільки депозитні токени є ончейн-представленням банківського рахунку, вони можуть пропонувати прибуток, хоча й супроводжуються ризиком контрагента.

Поточний пілотний проєкт JPMC на Ethereum використовує стандартний токен ERC-20 для монети, але обмежує перекази затвердженим списком клієнтів і партнерів. Користувачам доведеться зважувати переваги вбудованого доходу з обмеженнями, що виникають при спробі використовувати дозвільний актив у бездозвільній мережі.

Цікаво, що суперечки щодо виплат відсотків за банківськими вкладами не є новими. Після краху фондового ринку 1929 року уряд США значно посилив банківське та фінансове регулювання. Одним із нових правил, запроваджених у Банківському акті 1933 року — також відомому як Glass-Steagall — було заборонено виплату відсотків за поточними рахунками.

Ця заборона тривала до 1972 року, коли споживчий ощадний банк Вустера, штат Массачусетс, почав пропонувати рахунок «Переводний наказ на зняття». По суті, це був ощадний рахунок із автоматичною виплатою відсотків, який був пов’язаний із депозитним рахунком. За кілька років такі рахунки стали загальнодоступними на національному рівні в США.

Чому банкам знадобилося стільки часу, щоб розробити це обхідне рішення? Раніше це просто не було практично через відсутність широкого комп’ютеризування банківської системи. У світі, заснованому на блокчейні, таких перешкод не існуватиме.

У будь-якому разі, обмеження на виплату відсотків користувачам стабкойнів здається легким для обходу. Це змушує мене замислитися – чому ми вибираємо повторювати історію замість того, щоб вчитися на ній і просто дозволити постачальникам стабкойнів виплачувати відсотки так само, як це робить будь-який банк?

Погляди, викладені в цій статті, є поглядами автора і не обов’язково відображають позицію глобальної організації EY або її дочірніх компаній.