Повторний розгляд Закону GENIUS несе ризики та не приносить вигод

Законопроєкт GENIUS представляє те, що стає дедалі важче знайти у Вашингтоні: справжній двопартійний консенсус щодо складної фінансової політики. Після місяців переговорів та компромісів Конгрес запропонував рамкову угоду щодо стейблкоїнів, спрямовану на захист споживачів, підтримку інновацій та зміцнення глобального лідерства долара. Наразі, саме тоді, коли регулятори розпочинають складну роботу з впровадження, деякі представники лобі великих банків хочуть знову порушити врегульовані питання, використовуючи поточне законодавство щодо структури ринку для внесення поправок до Закону GENIUS. Такий підхід ризикує підірвати обидва ці зусилля.

Впровадження Закону GENIUS не буде простим чи швидким. Управління валютою Міністерства фінансів США та інші федеральні регулятори стейблкоїнів стикаються з технічно складним завданням: визначенням стандартів складу резервів, встановленням вимог до аудиту та розкриття інформації, формуванням очікувань щодо ліцензування та капіталу, а також адаптацією режимів боротьби з відмиванням грошей та санкцій до емітентів стейблкоїнів. Кожне з цих рішень сформує практичний порядок випуску стейблкоїнів.

Агентства тільки розпочали цей процес — процес, який вимагатиме часу, залучення громадськості та ретельного обговорення, що триватиме до 2026 року. Немає нічого, що забороняло б великим банкам брати участь у процесі формування нормативних актів на рівних з усіма іншими.

Лобі великих банків чинить тиск на Конгрес з метою обійти цей процес, законодавчо заборонивши третім сторонам пропонувати доходність або винагороди за утримання користувачами стабільних монет. У разі успіху банки фактично знищать конкурентоспроможність індустрії стабільних монет.

Основний аргумент — що збільшення використання стейблкоїнів призведе до відтоку депозитів або створить системний ризик — не витримує критики. Стейблкоїни, які регулюються відповідно до Закону GENIUS, повністю забезпечені резервами готівки та короткострокових казначейських векселів. Стейблкоїни не займаються трансформацією строків, не надають кредити та не покладаються на кредитне плече. Насправді, активи, що підтримують регульовані стейблкоїни, є одними з найнадійніших у фінансовій системі — тими самими активами, до яких банки звертаються у часи стресу.

Програми винагород за стабкоїни не відрізняються суттєво від інших стимулів, які використовуються для заохочення споживачів користуватися певною платформою. Споживачі вже давно отримують винагороди від сторонніх фінансових платформ — від брокерських рахунків з управління готівкою до платіжних додатків — за використання їх послуг. Стимули, які пропонуються біржею або фінтех-платформою за зберігання стабкоїнів, істотно не відрізняються від грошових бонусів за використання певної кредитної картки або накопичення миль за бронювання авіарейсів з конкретною авіакомпанією. Закон GENIUS гарантує, що винагороди за стабкоїни не можуть надаватися емітентом або самим активом; їх можуть пропонувати лише треті сторони на розсуд і виключно на добровільній основі.

Програми винагород за стейблкоїни дозволяють американським споживачам отримувати більше грошей у свої кишені. Якщо банки не бажають пропонувати власні програми, орієнтовані на споживача, цілком природно, що споживачі шукатимуть альтернативні послуги. За наявності належного стимулу споживачі вже вільно переміщують кошти між банками, грошовими ринковими фондами, брокерськими рахунками та платіжними додатками. Така мобільність — не вада, а ознака конкурентної фінансової системи. Більше того, твердження про відтік депозитів заслуговують на особливий скептицизм. Існує немає доказів що ширше впровадження стейблкоїнів замістить страховані банківські депозити у великому масштабі. Коли споживачі використовують стейблкоїни, вони роблять це переважно для платежів, розрахунків та транскордонних операцій — сферах, де традиційні системи залишаються повільними та дорогими.

Конгрес ретельно врахував усі ці фактори під час розробки Закону GENIUS. Вони свідомо заборонили емітентам пропонувати прибутковість, але зберегли можливість для третіх сторін пропонувати винагороди. Голова Комітету з фінансових послуг Палати представників Френч Гілл визнав, що питання навколо упаковки, розповсюдження та програм третіх сторін є найкраще вирішується через регуляторний процес наразі триває в Казначействі.

Саме в цьому й справа. Конгрес уже прийняв політичне рішення надати регуляторам повноваження вирішувати ці питання під час розробки правил.

Існує також ширший ризик, що якщо двопартійні угоди, такі як Закон GENIUS, можуть бути негайно переглянуті щоразу, коли домінуюча індустрія не задоволена їхніми конкурентними наслідками, законодавчий компроміс стає неможливим. Повторне розгляд політики стейблкоїнів під час переговорів щодо структури ринку та впровадження GENIUS загрожує обом процесам. Це сигналізує, що ретельно узгоджені законодавчі домовленості є тимчасовими та заохочує дезертирство з двопартійних коаліцій.

Відповідальний шлях уперед є зрозумілим. Міністерству фінансів слід дозволити завершити впровадження Закону GENIUS, розглядаючи складні технічні питання, які Конгрес свідомо залишив на розгляд регуляторів. Тим часом Конгрес має зосередитися на законодавстві щодо структури ринку без тиску включати положення, що переглядають вже врегульовані питання.

Після впровадження, коли буде отримано дані щодо використання стейблкоїнів і регулятори набудуть досвіду у роботі з цифровими активами, Конгрес зможе оцінити, чи необхідні цілеспрямовані поправки. Така послідовність враховує як законодавчий процес, що призвів до прийняття Закону GENIUS, так і регуляторний процес, необхідний для його реалізації.

Конгрес ухвалив закон GENIUS із потужною двопартійною підтримкою, яка рідко спостерігається у Вашингтоні. Це голосування відображало продумані переговори, що враховували відповідні ризики та ставили споживачів понад усе. Щоб увінчати цю роботу, впровадження має відбутися перед внесенням змін. Саме так Конгрес підтримує двопартійну довіру та забезпечує успіх законодавства щодо структури крипторинку.